Музей Марка Черемшини

  Традиція нам каже: на Різдво уся родина збирається разом, аби зустріти найбільшу радість року – таїнство народження Христа. Проте (а надто – у неспокійні часи) не всі мають можливість зустріти свята так, як звиклося і як ся належить.   Так, з настанням Першої світової війни знаний письменник та громадський діяч Марко Черемшина свою дружину Наталю Карп’юківну та її наймолодшу сестру Марійку забирає у село Кобаки, що на Косівщині. Війну він бачить через перебитий дах стодоли – на сусідній через Черемош Буковині ідуть бої, а в самій церкві у Кобаках квартирують «кучмарі», тобто російське військо. Попри всі загрози родина Семанюків і Святий вечір, і Різдво зустрічає.   Так, запис від 6 січня 1914 року у «Щоденнику» Марка Черемшини свідчить: « Вечеря світла, але Люся змучена сильно. Місяця вже лиш половина від полудня круг ».   Люсею Марко Черемшина ласкаво називає свою Наталю – скорочено від «Наталюся». Запис наступного дня, 7 січня, лиш подверджує, що свят...

  Краєзнавство та етнографія Покуття, поза сумнівом, − вдячна царина для дослідження, підтвердженням чому є праці О.Кольбера, А.Онищука, А.Королька, М.Паньківа, П.Сіреджука,   Р.Кірєєвої, Я.Ткачук, І.Руснака та багатьох інших поважних дослідників. Історія населених пунктів, місцевий ономастикон, одягові традиції та специфіка традиційної кухні, діаспоріана в іменах – усі ці теми направду є глибокими і перспективними для дослідження. Руслана Кірєєва упродовж свого фахового шляху присвятила чимало як теоретичних досліджень, так і меморіальних проектів, котрі мали на меті презентувати читачеві найцікавіше з матеріальної і духовної культури Покуття. Дослідниця традицій, краєзнавиця, журналістка та громадсько-культурна діячка Руслана Кірєєва очолювала Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини з 1979 по 2019 роки. За цей період вона стала фундатором таких напрямків роботи в установі, як етнографічний, краєзнавчий, літературно-мистецький та дослідницько-видавничи...

  *Ілюстрація - картина Василя Курилика  Кажуть, що за спаленими мостами відкриваються нові шляхи. Можливо, але не без важкої роботи. Син снятинської землі – Ілля Киріяк - як тільки йому виповнюється 18, емігрує за океан, до Канади, аби створити там нового себе. Відчайдушний вчинок, адже для більшості трудова еміграція за океан – це точка неповернення, де все потрібно починати спочатку.   Народився Ілля Киріяк 29 травня 1888 року   у селі Завалля Снятинського району. Якби описати його життя одним реченням, то все як у казці: від чорноробочого   до ректора Інституту імені Михайла Грушевського. Проте нескладно здогадатися, що зоряний шлях був тернистим, адже за океаном, не маючи стартового капіталу, а один лише гострий розум – вибудувати кар’єру цілком не легко. Ще в молодших класах Заваллівської школи хлопчина часто чує на свою адресу побажання, аби він продовжив навчання у гімназії. З одного боку, він і сам цього хоче, бо вихований у родині радикала-пр...

  Як відомо, різдвяна пора – це саме той час, коли уся родина, вшановуючи світло Різдва Христового, збирається разом, і на зимову пору припадають розмаїті традиції – колядування, святвечірня та різдвяна трапеза, плісані, маланкування, йорданське освячення води і відповідні обрядові пісні… Не визначальною, але дуже важливою, є кулінарна складова: «Що готуємо на Різдво», - це значно більше, аніж просто про їжу.   Неможливо уявити покутське Різдво, звичайно, без куті, узвару, святошних калачів . На святковий стіл ставимо на один прибор більше – адже, як каже народна традиція, прийдуть на гостину душі предків, то треба накрити стіл так, аби вони не чулися зайвими…   Одна з найцікавіших, на мій погляд, різдвяних страв Покуття та Гуцульщини, є креплики – вареники з цибулею та оселедцем, котрі подаються до грибної зупи і ліпляться «вушками докупи», тобто як пельмені. Мають вони і солодкий відповідник (особливо на Львівщині) – креплики з медом та маком. До ліплення крепл...

  «Мені ліпше знати, ким я є - поляком чи українцем», - безкомпромісно заявив художник Осип Сорохтей, котрий прийшов у світ у чесько-польській родині. Послідовник краківських живописних традицій, графік, карикатурист, доброволець Легіону УСС, котрий залишив світові понад 1000 робіт-символів.  Уже в ранніх своїх роботах він обирає гротеск як метод експресіонізму, а захоплення Альбрехтом Дюрером згодом зрезонувало у сакральну тематику в творчості Осипа Сорохтея. Михайло Рудницький, говорячи саме про гротескні карикатури художника, каже, що прототипом і лейтмотивом стало саме суспільство: «Карикатурист у карикатурному середовищі ».. Дослідниця Олена Ріпко каже: «Осип Сорохтей мав 28 років і лиш три курси академії, коли закінчилася війна (Перша світова. – Авт.). Зате вона стала життєвою школою: завершила «психологічний портрет» митця». Викладаючи у Станівлавській гімназії, Осип Сорохтей у вигляді карикатурного бульдога зображує тодішнього директора гімназії, котрий вирізнявся ...