«У ДОЛІ ЦІКАВЕ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ»: ЯК СНЯТИН ЗМІНИВ ДОЛІ ДВОХ ХУДОЖНИКІВ-МОДЕРНІСТІВ

 

«Мені ліпше знати, ким я є - поляком чи українцем», - безкомпромісно заявив художник Осип Сорохтей, котрий прийшов у світ у чесько-польській родині. Послідовник краківських живописних традицій, графік, карикатурист, доброволець Легіону УСС, котрий залишив світові понад 1000 робіт-символів.

 Уже в ранніх своїх роботах він обирає гротеск як метод експресіонізму, а захоплення Альбрехтом Дюрером згодом зрезонувало у сакральну тематику в творчості Осипа Сорохтея. Михайло Рудницький, говорячи саме про гротескні карикатури художника, каже, що прототипом і лейтмотивом стало саме суспільство: «Карикатурист у карикатурному середовищі»..

Дослідниця Олена Ріпко каже: «Осип Сорохтей мав 28 років і лиш три курси академії, коли закінчилася війна (Перша світова. – Авт.). Зате вона стала життєвою школою: завершила «психологічний портрет» митця».

Викладаючи у Станівлавській гімназії, Осип Сорохтей у вигляді карикатурного бульдога зображує тодішнього директора гімназії, котрий вирізнявся своїми шовіністичними поглядами. Осипові Сорохтеєві за це влаштували «заслання» - перевели викладати у містечко Снятин. «Заслання у провінцію» (як спочатку всі думали) мало несподівані наслідки… Таки правду кажуть, що у долі цікаве почуття гумору.

 

У домі письменника, адвоката і мецената Івана Семанюка (Марка Черемшини), де гуртувалася культурна публіка Снятина, Осип Сорохтей знайомиться з вродливою ученицею Олекси Новаківського, художницею і рідною сестрою господині дому Марією Карп’юк. «Снятинське заслання» переросло у шляхетне кохання і шлюб. Сестри Карп’юк у місті славилися своєю красою і тонкою мистецькою натурою. А ще граничною делікатністю. І так Снятин перетнув життєвий меридіан життя Осипа Сорохтея настільки, що згодом його донька, Христина Сорохтей, розповість: снятинський період був найщасливішим у житті її видатного батька.

 

Марія Карп’юк – обраниця Осипа Сорохтея – живописом марила з юності. Першим меценатом її творчих намірів став Марко Черемшина, чоловік старшої сестри. Відтак талановита дівчина з 1923 по 1928 рік вчилася у школі Олекси Новаківського. Щоправда, персональну виставку «новаківців» у Львові (1928) розгромили польські шовіністи і це було болючим ударом для Марії. Вона дуже вирізнялася з ровесників – її називали найталановитішою і найвродливішою ученицею Новаківського. Вона була дуже «перечулена» до дійсності, і коли захоплювалася чимсь – то спрямовувала туди своє серце.

Марія з сином Ярославом 

Талант юної панни помічає Андрей Шептицький, меценат школи Олекси Новаківського, який призначає Карп’юківні персональну стипендію для стажування у Луврі, де до її становлення як художниці додаються фінальні штрихи. Марія Карп’юк працювала як портретистка, відомими також є її живописні роботи, позначені рисами імпресіонізму та постімпресіонізму.

                                  Так Марія Карп`юк зобразила своє паризьке помешкання 

Здавалося би, всі зірки склалися так, що ось-ось про художницю Карп’юк заговорять мистецькі кола. Але.. але. Як тільки Марія Карп’юк виходить заміж, вона практично розчиняється у своєї великій любові і без найменшої нотки творчого егоїзму присвячує себе талантові чоловіка. «Чому», - по сьогодні питаємо, дивлячись на панораму її таланту, яка так і промовляє з картин.

Відповідь, мабуть, у родинному вихованні снятинського роду Карп’юк – Марія народилася сьомою у багатодітній родині. Причому не просто родині – батько в юності аж втікав до міста, так хотів вчитися. І згодом (з останніх сил фактично) дав освіту усім із семи дітей, головною інвестицією снятинський просвітянин із Тучап вважав саме освіту. Всі його діти виховані так, що пропри усю велич власної душі (а виросли вони таки помітними людьми свого часу) Карп’юки розчинялися у своїй любові. І присвячували себе тим, кого вони люблять…

У рік 120-річного ювілею Марії Карп’юк у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові відкрилася знакова виставка: спільний вернісаж картин Осипа Сорохтея та Марії Карп’юк. Чим вона знакова? По-перше, тому, що вона перша персональна для Марії. В місті, яке створило її художницею. По-друге, ця виставка – у тандемі з її «найдорожчим Учителем» - Осипом Сорохтеєм. І по-третє – відвідувач може наочно зіставити бачення двох художніх світів, які одного разу просто перетнули меридіан одне одного.

Як слушно зазначила завідувачка відділу мистецтвознавства, кандидатка мистецтвознавства Софія Король, феномен творчої синергії Сорохтей- Карп’юк неможливо розглядати поза часом, який творив їх і став значно більше, аніж контекстом.

 

Виставка Марії Карп’юк та Осипа Сорохтея «Натхненні однією Музою» експонується у Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України з 23 грудня по 1 лютого. Відвідавши її – ви наснажитеся енергією «переломного віку», котрий дав історії мистецтва панораму смислів модернізму.

Науковим прологом перегляду виставки стає стаття кандидатки філології, культурної діячки, письменниці Іванни Стеф’юк «Снятинська королівна живопису», ця стаття розміщена на спеціальних стендах і окреслює снятинський період у житті зіркового подружжя.

Більшість із експонованих робіт передані для виставки із приватних родинних колекцій, деякі ж роботи спеціально відреставровані для показу Інною Дмитрук, серед них – і картини, передані для експонування з фондів Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини.

Символічно, що виставка відкрилася у день народження внука Марії Карп’юк та Осипа Сорохтея, ідейного натхненника проекту – Романа Сорохтея.

Ще у Снятині, відвідавши захід на честь цього виданого снятинського роду, Карп’юків-Сорохтеїв, пан Роман Сорохтей зазначив: «Гранична делікатність і скромність моєї бабусі стали на заваді популяризації її імені. У неї дуже непроста доля. Але я маю надію, що її ім’я повернеться в історію мистецтва саме зараз, на відстані часу – адже справжні смисли найкраще читаються саме на відстані».