ДУБ ІЗ ПОСЛАННЯМ: ЯК КОБАКИ ВШАНУВАЛИ ЮВІЛЕЙ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА

 

 

Маркіяна Шашкевича галичани вважали світочем просвітництва, «будителем», і саме він є зачинателем нової української літератури в Галичині і головним натхненником національного пробудження як такого. Очільник «Руської трійці», захисник української мови перед тогочасним засиллям польської мови, письменник. Своєю діяльністю він справив великий вплив на те, щоби зміцнити статус українського слова.

 

Прожив всього неповних 32 роки (1811-1843), але він і однодумці багато в чому змінили хід історії свого краю. Як писав Кирило Студинський, Маркіян Шашкевич «був першим русином у Галичині, який пройнявся ідеєю національності». Маркіян Шашкевич - сучасник Тараса Шевченка і багато в чому – однодумець, галичани ці два імені часто порівнювали і вважали Маркіяна Шашкевича «своїм Шевченком», особливо на відстані літ.

 

У 1911 році в Україні відбулося чимало заходів, присвячених 100-літньому ювілеєві Маркіяна Шашкевича. Організаторами цих заходів були просвітяни, виховані на слові та ідеях «свого Пророка». Відбувалися такі заходи і в селі Кобаки на Прикарпатті, де народився і зростав продовжувач ідей Маркіяна Шашкевича, письменник і громадський діяч Марко Черемшина (Іван Семанюк). Село Черемшини вирішило вінчувати Шашкевича ювілейним дубом в його честь.

 

Свого часу Гриць Букатчук – кобаківчанин, краєзнавець, січовий стрілець – у двадцяти зошитах описав історію свого села, і серед описаних ним важливих подій – і висадження Шашкевичевого дуба. Припускаємо, що Гриць Букатчук був очевидцем цієї події: «…наше село дуже урочисто відсвяткувало століття народження Шашкевича. Уряджено святочний похід, в якому взяли участь і шкільні діти, і коло Народного дому посадили пам’ятковий Шашкевичівський дуб. Дуб цей трохи обгорів при пожарі Народного дому в 1925 році, але росте добре. Під дубом закопано пляшку з письмом, в якій описано на яку пам’ятку посадили того дуба».

 

Щоправда, Гриць Букатчук датою висадженння пам’яткового дуба зазначає «1912», інший краєзнавець та історик Танасій Сайнюк згодом уточнить: дуб висадили роком раніше, в 1911. До уваги брати потрібно ще й те, що Маркіян Шашкевич народився в листопаді, очевидно ювілейні заходи на честь його століття і справді відбувалися на межі старого і нового року.

 

Традиція висаджувати дерева-пам’ятники на честь видатних людей – відома Україні, і переважно садять саме дуби з огляду на їх довговічність.

 

До слова, про довговічність: Шашкевичівський дуб свого сусіда (Народний дім, біля якого посаджений) кілька разів пережив. Спочатку у 1925, коли і фасад будинку, і дерево обгоріли, а потім у кінці 2000-х. За ХХ століття багато чого в селі змінилося. Замість дерев’яного народного дому (який ще у 40-ві роки збирав велелюдні товариства),  у 70-х відкрили сучасний будинок культури. Відтоді так і казали «старий клуб» та «новий клуб». 

У 2000-х о оновленому будинку «старого клубу» відкривають однойменний ресторан у етностилі, проте згодом він згорає дотла. Дуб уцілів. Не певна, що всі знають його історію, але великі кроки для цього роблять місцеві вчителі історії та краєзнавства. Серед них – педагог Валерій Яковчук-Бесараб, котрий навчає учнів основам пішохідного туризму, а також керує їхніми першими краєзнавчими пошуками.

 

Кажуть, що для історії важливий кожен камінь і навіть місце, де той камінь колись стояв. Особливо якщо ідеться про історію села, яке стало знаковим у долі відразу кількох непересічних постатей історії та культури. А село це ще з початків ХІХ століття на визначне місце ставило людський розум і потребу в освіті. Тому й не дивно, що в Кобаках так «приймилися» Шашкевичеві ідеї і коренастий дуб Шашкевича…

 

Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філології, письменниця, старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини, кураторка етнографічного проекту «Спадщина» БЦКМ, кобаківчанка

 

ІЛЮСТРАЦІЇ:

1.     Сучасний вигляд Шашкевичевого дуба, автор фото Валерій Яковчук-Бесараб

2.     Народний дім у 40-ві роки ХХ століття