ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ УКРАЇНА: ФІЛОЛОГІЧНА ВІЗІЯ
Це видання рекомендувала до друку Вчена рада Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а упорядниками є професор філології, перекладач, письменник, викладач кафедри української літератури ЧНУ, знаний літературознавець Богдан МЕЛЬНИЧУК та кандидатка філології, методистка науково-методичного відділу дослідження та популяризації традиційної культури, викладачка кафедри української літератури цього ж навчального закладу, літературознавиця Ольга МЕЛЕНЧУК.
Покутянам ця літературна новина близька ще й тому, що Богдан Мельничук - уродженець Олешкова, лауреат літературно-мистецької премії імені Марка Черемшини.
На обкладинці
видання – робота знаного художника Івана БАЛАНА. У оформленні книги сприяла
також методистка науково-методичного відділу дослідження та популяризації
традиційної культури, художниця Альона БЕЖЕНАР.
«Українську мову та
історію вигадали в ХІХ столітті», - цією тезою російська пропаганда не один рік
намагається довести українцям, що вони – всього лише локальний екзотичний
різновид народностей колишньої імперії. В основі маніпуляції, вочевидь, історія
становлення мов (і української – у тому числі), адже мова Княжої доби,
літописів чи мова творів Григорія Сковороди – цілком не така, яка дійшла до
наших днів. Чому ми називаємо Івана Котляревського зачинателем української
літератури? Мабуть, тому, що він живу мову, яка поруч із книжною століттями
жила у суспільстві, «кодифікував» - написав нею літературний твір. Це знають
навіть школярі, які добре слухали курс української літератури. Але нескладно
здогадатися, що аби вийти на такий щабель (а мова відомої «Енеїди» - винятково
добірна), то розвиватися вона мала тисячоліттями. Це вже знає сумлінний
студент, який слухав курс «Історія української мови».
Проте аби дізнатися
витоки української ідентичності повноцінно – звісно, потрібен комплексний
підхід, бажано за хронологічним принципом. І ось книга «Я – українець. Я –
українка. Ми – українці», укладачами якої є Ольга Меленчук та Богдан Мельничук,
пропонує саме такий «читацький інтенсив» на шляху до світоглядних відповідей та
і, зрештою, істини. Від «Галицько-Волинського літопису», слова Лазаря
Барановича, Івана Мазепи (можливо, не всі й знають, що цей політик і меценат
писав глибоку лірику), а далі – літературна спадщина Григорія Сковороди, Івана
Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка та багатьох інших. Представлена в антології і
творчість світочів українського національного відродження на Буковині – Юрія Федьковича
та Сидора Воробкевича.
Якщо шукати
відповідь на світоглядне питання: «Хто я?» - потрібно пройти довгий шлях
пізнання. Пізнання власної мови та історії, і не тільки для того, аби
протистояти чужоземній пропаганді. Ці відповіді потрібні передусім для того,
аби «Я-особисте» жило в гармонії з «Я-національним» та «Я-суспільним». А це –
визначально важливо.
Іванна СТЕФ’ЮК – кандидатка філології, письменниця, культурологиня, кураторка
етнографічного проекту «Спадщина» буковинського центру культури і мистецтва,
старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка
Черемшини
Коментарі
Дописати коментар