ЗАГАДКА РОДУ МАРТОВИЧІВ

 

 Зазвичай про імена письменника говоримо у двох зрізах: або псевдонім і звідки він взявся, або автонім (справжнє ім`я) і родове походження. З родиною Мартовичів, у якій народився і вихований письменник Лесь Мартович, особлива ситуація. У Торговиці по сьогодні побутує такий переказ, який пояснює історію прізвища цього роду. Опубліковано переказ у книзі В.Бандурака "Оповідання про Леся Мартовича": “Десь наприкінці І половини ХІХ століття трапилася тут дивовижна історія. Під час страшної епідемії тифу 1837 року вимерла в Торговищах ціла єврейська родина, лишився в живих один хлопчик, якого селянська родина взяла на виховання. А що ця трагічна подія сталася в марті, то хлопчика назвали Мартовичем, охрестивши його Семеном”. Йдеться тут про батька Леся Мартовича, який не просто єдиний уцілів зі своєї родини, а й зумів згодом вибитися в люди, самостійно здобувши освіту і пристаравши майно.

Дід же Леся Мартовича походив з гебрейського роду, проте згодом з не до кінця відомих причин перейшов у християнську віру.

Якщо замислитися над цими двома генеалогічними штрихами - долями діда та батька Леся Мартовича, постає відразу кілька риторичних запитань: "Сила жити і сила вижити - котра більша?" "Людина творить себе завдяки чи всупереч обставинам (хай навіть і вкрай несприятливим?" "Мартовичеві образи (а надто - образи дітей) - чи не є це пильним вгляданням у історію власного роду?".

Так, Лесь Мартович - письменник рідкісного таланту і дивної долі. Чому дивної? Бо зі знаменитої тріади "Стефаник-Черемшина-Мартович" він найшвидше яскраво дебютував у літературі, випередивши своїх товаришів. Але час змістив акценти, і Лесь Мартович багато в чому недооцінений сучасним читачем. Його кінематографічні новели з тонким покутським гумором і детально виписаними інтонаціями так і просяться на екрани. Проте навіть у 150-ліття Лесь Мартович поки незримий для всеукраїнського і мистецького загалу, його новелістика багато в чому є письмом для посвячених.

Влучно характеризує творчу долю Леся Мартовича літературний критик Євген Баран: "Торговицький сИрота" сей Лесь Мартович (1871-1916). Ніби й доля по смерти уміхалася йому на чергових поминках і молитвах за бентежною душею, але залишається він маргінальним автором при яскравому непересічному таланті сатирика. І сам він чимось нагадував давньогрецького божка Сатира: маленький, шустрий, лиса голова, розумний, в'їдливий погляд і зневажлива ледь прихована посмішка. Смерть мав абсурдну, погубила власна впертість і безпечність. Пам'ятник поставили на приблизному місці поховання. Спогади написали Василь Стефаник, Вячеслав Будзиновський, Василь Равлюк. Літературні брехні, сиріч бувальщини, нафантазував Михайло Рудницький. Попри него спом'янула про дівочі літа, каламутні, як Прут, Наталя Семанючка. Біографічного романа "втяв" Роман Горак. Досліджували Федір Погребенник, Ганна Марчук і Роман Піхманець. Але все одно, пишуть про нього і згадують, мовби з примусу. Як про блудного сина і нелюбу позашлюбну дитину. Таки доля тата-вихреста далася взнаки синові.
"Нечитальник" - сумна метафора творчої долі Леся Мартовича"....

 

Маю надію, що це не означає, що Мартович - забутий і виведений на рівень провінційної літератури. Маю надію, що його слово вистоювалося століття, щоби заговорити новими смислами до свого читача аж тепер.

Іванна СТЕФ`ЮК - кандидатка філологічних наук,
письменниця, літературознавиця,
старша наукова співробітниця
Снятинського літературно-меморіального музею
Марка Черемшини