ШТРИХИ ДО ПОКУТСЬКОЇ ШЕВЧЕНКІАНИ

 

"Тарас Шевченко і Снятинщина" - дослідження на таку тему не можуть бути побіжними, оскільки тема дуже обширна. Так, письменники знаменитої "Покутської трійці" ще у студентські часи спричинилися до популяризації Шевченкового слова.

Детальніше про це -  у спільній авторській програмі нашого музею та телекомпанії "Снятин" "Сторінками життя", зараз же виокремимо тільки деякі з цікавих відомостей.

Як дізнаємося з праці Ф.Погребенника "Життя і творчість Василя Стефаника", ще будучи студентами Коломийської гімназії Василь Стефаник та Лесь Мартович разом із Володимиром Кобринським (той, який згодом відомий як засновник музею "Гуцульщина") на квартирі коваля Блонського влаштували вечір-присвяту Тараса Шевченка з читанням поезії, публіцистичними диспутами і літературним чаюванням. За розповідями Василя Стефаника, на той час (1885) "в цілім Львові тоді було лише п`ять "Кобзарів", а в Коломиї був лиш один "Кобзар" у Стефаника".

Їхній творчий побратим Марко Черемшина у публіцистичному творі "Відчит на 49-ті роковини з дня смерті Тараса Шевченка" своїх сучасників називає вже третім поколінням, вихованим на Шевченковому слові. То як вони виховувалися, якщо на цілий тогочасний Львів, практично столицю культурного життя - лише п`ять примірників.

Як розповідала моя бабуся, Марія Михайлівна Стеф`юк (1925 р.н.), якщо якась книжка потрапляла до читальні (публічної бібліотеки), то її молодіж переписувала собі, вчила напам'ять.

" "Катерину" і "Великий льох" я знаю цілу, і "Тополю" так, і трохи "Причинної".". Насправді коли ми побачимо репертуар тогочасних аматорських театрів (а саме вони готували значну частину вистав за найпопулярнішими українськими творами), і порівняємо хоча би зі спогадами Марка Черемшини, який у "Автобіографії" чітко пише, що українька література на той ча була справжньою розкішшю - то зрозуміємо, що аби зіграти роль у "Катерині" (наприклад) чи опереті "Запорожець за Дунаєм", аматорам-виконавцям доводилося усно навчати одне одного тексту: "Ми приходили на проби (репетиції. - Авт.), і один грамотний писав, списував з книжки ци журнала, або то ше таке було, ніби і не книжка, і не журнал, і ми за ним вчили. І так іде твоя бабка з проб почерез ліс і дві години собі вчит ролю", - розповідала мені бабуся.

Повертаючись до "Покутської трійці" і згаданого вище "Відчиту" Марка Черемшини, хочеться наголосити на ще одному важливому моменті: Марко Черемшина чи не вперше серед воїх сучасників говорить про те, що Тарас Шевченко - перший великий письменник-націоналіст. І відразу ж пояснює два на той час поширені трактування сутності націоналізму: "націоналізм яко народна індивідуальність" і "націоналізм яко шовінізм, народне самовозвишення і бажання відняти національність у другого народу, топлячи його в своїй національності". Марко Черемшина наголошує: Тарас Шевченко пробуджує українців якраз до національної індивідуальності і відстовання власної ідентичності.

Серед книг, які формували світогляд, Марко Черемшина називає "Кобзар" Шевченка. І зізнається: він ріс у розкоші, але не у звичайному розумінні - на той час, коли книжка була скарбом, який переписують, визичують і читають лиш у школі чи читальні, в них вдома, у дєді Юрія були дві шафи книжок, і він піддавав малому синові по одній книжці, підживлюючи в ньому спрагу до доброї літератури.

Дєдя був цікаво людиною - його підпис стоїть на постанові про створення читальні у Кобаках (так, один із засновників-просвітян, їх 5 таких було на все село), дєдя обмінювався книжками і щиро приятелював з Юрієм Федьковичем і зробив усе, аби один з трьох дітей, саме той найдопитливіший, отримав науку. Марко Черемшина мав у світі велику розкіш - мудрих родичів і справжніх книг. Вже дорослим Черемшина зізнається - ті книги сформували його.

Чи можна сказати про вплив Тараса Шевченка на свідомість просвітників вичерпно у побіжному есеї? Вочевидь, що ні. А тому далі обов`язково буде.

Іванна СТЕФ`ЮК (ОЛЕЩУК) - кандидатка філологічних наук, докторка філософії у галузі філології, письменниця, кураторка етнографічного проєкту "Спадщина" БЦКМ, старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини