ЗМІСТОВНИЙ ВІДПОЧИНОК: ЯК ЦЕ БАЧИВ МАРТОВИЧ

 

Лесь Мартович, Василь Стефаник та Марко Черемшина були людьми компанійськими. Кожен з них по-своєму розумів фразу "вдалий відпочинок", проте кожен з трьох замислювався над тим, як провести час не тільки з застільним задоволенням, а і з інтелектуальною користю.

 

Так, у 1888 році у циклі "Зі Снятинщини" Леся Мартовича цікаво описується факт відкриття першої крамниці, де можна було не лише купити потрібну річ, а і приємно поспілкуватися за чаєм чи кавою. "Люди перестають уже до коршми ходити, а сходяться до крамниці й там при склянці чаю чей поважнішу бесіду ведуть, як при порції горілки". Письменник відзначає таку цікаву рису: чимало людей п`ють алкоголь на дозвіллі не тому, що вони хочуть відчути цей смак чи ефект, а тому, що вони не вміють проводити вільний час. Їм скучно і потрібне розслаблення. Натомість, як виявилося, вони вміють душевно і змістовно відпочивати без алкоголю.

Василь Стефаник, ініціючи відкриття читалень, так само популяризує культуру тверезого відпочинку. Зокрема, він пропонує переглянути доцільніть такого етапу розколяди, як "пити коляду": коли за заколядовані гроші наймаєтья музика, робиться набуток для всіх, хто йшов у коляду. Письменник пропонує ці гроші скеровувати на благоустрій громади, а не застілля. Так, у біографії-хроніці "Сторінки життя і творчості Василя Стефаника" Федір Погребенник наводить такий епізод: "А тут читальні зачали агітацію проти пиття горілки - коляду призначували на народні цілі, а не на рідну кишеню і пиятику. Невдоволених з того було. Прийшло навіть до того, що на читальників напали темняки й була з того велика кривава бійка. Але наука не пішла в ліс. Люди щораз більше горнулися до читальні, багато для цього працював Василь Стефаник, і потім в селі все добре уложилося".

На той час (кінець ХІХ століття) Покуття зробило для утвердження здорового і тверезого способу життя дуже багато. Під егідою духовенства відбувалися навіть ритуальні похорони горілки (Снятин, Карлів, Русів, Іллінці). Січовики (вихованці Трильовського) чітко казали молоді: "Якщо ти хочеш бути одним з нас - ти маєш бути грамотним, знати читати і бути тверезим". І молодь розуміла: аби бути кращим - треба робити саме так.

Виникає запитання, чому ж січовики і письменники-радикали боролися з алкоголем. Одна з причин - пригнічена "суспільними шорами" у вигляді високих податків, малоземелля, бідності людина ішла в шинок і запивала там своє горе. Чи мала на це підстави? Так, її довели. Але чи вибереться вона з боргів і бідності, пропивши у шинкаря останній заробіток і взявши в нього в борг? Питання риторичне. До речі, що показово: самі шинкарі дуже часто були тверезниками. Тобто іншим наливали, а самі не пили.

Лесь Мартович багато думає над тим, як людину вивести з лабет бідності, соціального пригнічення і моральної гіркоти. Він розмірковує над тим, що людині потрібно для дозвілля, і чому так важливо бути "читальниками" - бо це підносить над буднем і дає сили жити й працювати. І тому він щиро втішний, коли покутський селянин навчився відпочивати за "панським напоєм" чаєм, а не за порцією.

Один із героїв драми Марка Черемшини, Курило Сівчук, апелюючи до селян, буквально кричить: "Просвіти селові треба! Без неї нічо нема!". Бо має бути той, хто змотивує ставати кращими. Адже можна нарікати на темряву, а можна засвітити свічку....

 

 

Іванна СТЕФ` ЮК (ОЛЕЩУК) - старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини, кандидатка філологічних наук, письменниця