«СЕРЦЕ!»: ПЕРЕГОРТАЮЧИ ДЕЛІКАТНУ ЗАСЛІНКУ ЛИСТІВ ДО ДРУЖИНИ

 

(меморіальний образок)

 

Марко Черемшина у спілкуванні з рідними був небагатослівним, а надто – у листуванні. Проте і в якихось три речення вмів він укласти турботу (листи до нені), зичливість і щиру любов (до дружини Наталі). Збереглося всього кілька листів-карток, котрі Марко Черемшина писав до дружини. Перша з них написана у 1917 році, коли Василь Стефаник та Марко Черемшина викликані на медичну мобілізаційну комісію. Згодом через стан здоровʼя обидва вони були комісовані, але поки чекали результатів огляду – Черемшина пише до своєї дорогої Наталі у Снятин, розлуку з якою йому пережити направду важко. Внизу під листом вітання і від Василя Стефаника, котрий був на їхньому весіллі вінчальним батьком та і загалом другом сімʼї. Ось цей лист-картка:

«Серце! Писав – зустрічаємо і все ще в готелю французскім. Завтра зголосимося, що буде. Не знаю. Наслідки катастрофи щезли. Гроші йдуть як з водопаду вода. Правдоподібно, що їдемо в [нерозб.]. Давай собі раду, як можеш, а я буду старатися якнайскорше приїхати.

Цьомаю Тебе – щиро твій Іван..

Здоровлю, В.Стефаник".

 

Листівка писана кольоровими олівцями і практично нечитабельна – вочевидь, писалася поспіхом, аби лиш дати вість до Снятина.

Найважчими у супружому житті Семанюків були двадцяті роки – вони стояли на порозі розлучення, хоча в залу суду так і не прийшли. Окрім того, у Марка Черемшини, починаючи з 1922 року похитнулося здоровʼя таки серйозно (про що він пише у листах до пароха в Отинії Наконечного), а влада міста через його україністичну позицію ініціює проти нього слідчі дії. Марко Черемшина проходить курси лікування «на купелях», звідки пише листа-записку до дружини і вітає її з Днем іменин – 8 вересня. Називає тепло «кохана моя Люся», «моє серце», і хоч сердиться на неї через брак розуміння у важливих для нього речах – щиро любить.

 

До слова сказати, колись його підохочували написати нарис-настанову про питання моралі, на що він відповів, що моралізаторством займатися не буде, бо … «сам я не без гріха. Жінку свою люблю я без міри»…

Коли вони тільки познайомилися, Наталія аж злякалася його сили любові. Нестримні у любові, суперечливі у взаєминах і головні в житті одне одного – таким було подружжя Семанюків.

 

Іванна СТЕФʼЮК