СНЯТИНСЬКА ПАНІ МЕЛАНІЯ: КОЛЕКЦІОНЕРКА І МРІЙНИЦЯ

-

 


Її у 50-60-х роках знало, напевне, більшість снятинчан. Меланія Станіславівна Кляйнпетер - вчителька німецької, французької та англійської мов у Снятині, класовод першого класу в Устю (1956-57 рр.). Вона вчила учнів тренувати світогляд: не зашорювати себе рамками "вчити тільки те, що задали". І сама була в цьому прикладом.

У нашому музеї зберігається кілька зовсім крихітних записничків, ілюстрованих власноруч, кожен із них вміститься вам у долоню. А вміст книжечок приємно здивує: шахові партії, латинські крилаті вислови, народна поезія кіпріотів, переписи галицької кухні і пісенний фольклор села Яворова.

Колекціонувала книги, листівки та гербарій.


Народилася ця харизматична особистість 14 січня 1917 року. В нашому музеї зберігається ювілейна папка, адресована пані Меланії від колективу Снятинської середньої школи, де її педагогічну працю називають бездоганною. Зберігаються і деякі її книги та записники.

Учні Меланію Станіславівну згадують з вдячністю, кажуть: вона була дуже доброзичливою. І трохи замріяною, як всі вчительки іноземної. Мала дуже живий розум і майже дитинну цікавість до всього. І практично ніколи не розповідала про труднощі - так, ніби їх зовсім не існувало.

Якщо би уявляти романтичний образ вчительки першої половини ХХ століття – то Меланія Кляйнпетер є втіленням саме такого образу.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

«СМІЛИВІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ЩАСТЯ»….

-
Зображення
  Історія політв’язня Ігоря Салія співзвучна відомій фразі з роману «Тигролови» Івана Багряного: «Сміливі завжди мають щастя». Щоправда щастя це – не в зірках, що падуть з неба в руки, а в тому, щоби вижити і залишитися людиною, пройшовши Воркуту, зради і постійні доноси. Табірний портрет Ігоря Салія невідомого авторства   Хтось про нього знає як про повстанця, сина з патріотичної будилівської родини, котрий уже в 12 років виконував складні завдання. Хтось знає його як актора Коломийського обласного драматичного театру. А ще хтось – особливим співрозмовником, котрий лиш самою харизматичністю міг виховати націоналізм. Доля його склалася так, що присягу ОУН він давав у ..концтаборі, будучи засудженим за цей-таки націоналізм. А ще навіть у найважчі часи він знав: силу жити дають люди, які підтримують навіть тоді, коли самим нестерпно. Як побратим по камері Богун, котрий дисциплінував їх до молитви тоді, коли хотілося лягти і вмерти. Як родинний лікар Сталіна Квіташвілі, як...
Докладніше

«БАБА ФЕДИХА» І ЇЇ СВІТОШНІ СВІТИ

-
Зображення
  Є у мові гуцулів таке об’ємне слово – світóшний. У перекладі на літературну мову – це святковий, урочистий. Означає щось винятково красиве і добірне, небуденне, непроминуще.   У 2024 році у видавництві «Брустури» побачила світ книжка тележурналістки, моделі, збирачки і дослідниці гуцульського фольклору, лауреатки кількох літературно-мистецьких премій   Уляни Маляр «Баба Федиха», і цю книжку авторка означила сама так: «Силянка казок від нас». Від кого – «нас»? Вочевидь, від самої оповідачки – Уляни, та її незримої уже (бо в засвітах) баби Федихи, котра насіяла онуці в душі добірних квіток і тому та онука відчуває красу і визбирує її, як пацьорки для делікатної силянки. То мабуть і справді книжка «Баба Федиха» - це силянка.   У ній, цій силянці, нанизано рідкісних гуцульських паремій («іти до Адама і Єви по сливки»), відголосків зараз уже епатажних традицій (обряд «грушка»), уквітчаних образів і авторського гумору. Ну наприклад: «Така традиція – на Андрія кож...
Докладніше

"ТИ ПРИДИВИСЯ, МАРІЙКО": РОЗДУМИ У РОМАНТИЧНІЙ ТОНАЛЬНОСТІ

-
Зображення
  Наприкінці минулого 2023 року на урочистій академії, присвяченій ювілеєві літературної студії імені Степана Будного у Чернівцях, потрапили мені до рук одні особливі спогади. Авторка цих споминів – учителька і декламаторка Марія Кобринська, котра вирізнялася артистичним читанням напам’ять класиків української літератури, як виконавиця поетичних та прозових творів неодноразово виступала на всеукраїнських та обласних заходах. Що це за спомини? Це спогади про письменника Степана Будного, письменника з винятковим мистецьким голосом, письменника-романтика, який найважчі моменти життя амортизував віршами, мріяв на свої крила узяти сонце, правдиво любив життя і несказанно швидко пішов з нього - у неповних 25. У спогадах Марія Кобринська пише, що вони зі Степаном були близькими друзями, одною душевною студентською компанією. Першим коханням Степана Будного стала подруга Марії – Мирослава Ховарівська, і хлопець дорожив своїми почуттями до Мирослави. Проте згодом він зізнається Марії: перша...
Докладніше