СЕКРЕТНИЙ РУКОПИС З ТРЬОМА НЕВІДОМИМИ

 

У 1897 році Лесь Мартович інтригує свого читача особливою заявою: віднайдено рукопис римських істориків, який каже нове слово про історію нашого краю. Щоправда, три слова з рукопису так і не вдалося розшифрувати - mussicus, panus, poppus . Цей «сенсаційний рукопис» - авторський політичний памфлет, за іншими версіями – політична казка алегорія, стилізована під давньоруські памʼятки. Його назва - "Винайдений рукопис про Руський край".

 

А три загадкових слова розгадають всі, хто пригадає, як «бавився» з латинською мовою Котляревський, додаючи до українських слів закінчення –ус: мужики, пани, попи. Враховуючи, що твір сатиричний, як ви здогадалися, ідеться не просто про взаємини селянства, шляхти і духовенства, а про ту «точку кипіння», коли порозуміння між панівними верствами суспільства і пересічним населенням краю категорично немає. «Таємничу країну», де відбуваються описані події, письменник навмисне зображує у згущених фарбах, аби достукатися до читача і спровокувати його на роздуми: якщо мужик-селянин обурений, що його влада не має за людину – то чому ж кориться по-рабськи, чому ж мовчить про свої права? Чому «запрацьовується на смерть», а відтак віддає власне напрацьоване як не на податок, то на шинок?
Навряд чи ця казка-алегорія написана щоби нас, дорогий читачу, розсмішити. Адже той mussicus називається у творі «розумною скотиною», яка вміє заробляти гроші. Щоправда, не для себе заробляти. Виглядає на те, що цим твором Лесь Мартович намагається роздратувати, і хоча би через злість і спротив достукатися до людини з єдиною тезою: «Відстоюй свої права. Так, вони у тебе є!».

А тепер до історії написання (вона, як на наш погляд, добре пояснює логіку викладу). Написав цей «секретний рукопис» Лесь Мартович у 1897 року, працюючи адвокатом-практиком у селищі Кути, що на Косівщині. Адвокат він був не з дорогих, обстоював переважно інтереси селян, але що його дивувало найбільше – відпочаткова апатія: селянин у більшості випадків відверто сумнівався, що «перед панами» можна свою правду відстояти. Тому корився і платив. Лесь Мартович пробував достукатися до земляків на вічах, закликаючи їх бути свідомими своїх прав і не заходити в борги, і робив це по-всякому – то через харизматичний гумор, то через їдкий памфлет.

До слова, про секретність: хоч авторі надіслав рукопис спочатку Михайлові Павликові, а відтак – Іванові Франкові, твір в силу різних обставин не був надрукований за життя автора. Дата його першої публікації – 1943 рік. Так, ніби автор ставить ті ж питання і ті ж риторичні докори уже через 50 років, іншому поколінню: «Відстоюй свої права. Так, вони у тебе є!».

 

Іванна СТЕФʼЮК (ОЛЕЩУК) – кандидатка філологічних наук,
докторка філософії у галузі філології, письменниця,
членкиня Національної спілки письменників України,
старша наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини,
кураторка етнографічного проекту «Спадщина» БЦКМ

Ілюстрацію-шарж опубліковано у часописі "Агро" (м.Коломия). Його копія зберігається у нашому архіві