Захист рідної мови та культури, галицькі мистецькі
салони, народна медицина, санаторійна справа, філологія та музейництво –
палітра інтересів снятинчанки Наталії Семанюк, дружини письменника Марка
Черемшини, вражає. Але мова в цьому матеріалі не стільки про її інтереси,
скільки про біографічні факти, які говорять самі за себе.
Одна з тих тем, що турбували її як авторку
публіцистичних статей – природоохоронна
діяльність та проблема неконтрольованої вирубки лісів. Приїжджаючи у
статусі невістки у косівські Кобаки, мандруючи Верховинщиною (Криворівня,
Буркут), маючи власний санаторій у Ворохті, Наталя мала змогу наочно побачити,
як ліси лисіють на очах, і вона шукала способу це зупинити.
Але що вона могла? Так, у мистецьких та філологічних
колах Наталя Семанюк, або ж пані Черемшинова, була добре знана – свідченням
цьому є обширне листування з Юрієм Назаренком, Павлом Тичиною, Олесем Гончарем,
Іваном Чендеєм, Андрієм Тобілевичем, Андрієм Музичкою та багатьма іншими
іменитими діячами науки і культури. Але в лісовій промисловості Наталія жодних
важелів впливу не мала. А стояти осторонь не хотілося. Тоді вона відважується
на сміливий і наївний вчинок – пише емоційного листа до Микити Хрущова (1958) і
сподівається, що аж влада зможе вплинути на хижацьку експлуатацію Карпат.
Філія «Гуцульщина» Науково-дослідного інституту
українознавства МОН України у 2002 році направила нашому музеєві копію цього
листа та копію праці В.Борейка «История охраны природы Украины (век ХХ – 1980
г.), у якій процитовано не тільки сам лист, а і описана його подальша доля.
Настільки промовиста, що коментувати її немає потреби. Нижче подаємо цитату з
вищенаведеної праці в українському дослівному перекладі (фрагмент):
«Я, дружина покійного письменника-класика Марка
Черемшини, який всю творчість присвятив високоталановитому населенню
Гуцульщини, часто буваю в Карпатах […]. Упродовж сотень століть звичайно
рубають ліс взимку. А за останні роки чомусь рубають і влітку. При літній
вирубці зноситься шар плодоносної землі, оголюючи скелю». Далі Наталія
Василівна наводить статистичні дані, зафіксовані нею особисто, скільки в лісі
покинутої вирубаної деревини, що не піддається сплаву, скільки місцеві колгоспи
вирубують без дозволів, і скільки в грошовому еквіваленті втрачають Карпати від
бездумного неконтрольованого вирубування.
«Народ скаже велике «дякую» нашій партії і владі
СРСР, якщо буде вжито заходів щодо збереження лісів, зокрема – в наших
прекрасних Карпатах».
Письменник Роман Чумак згадує: М.Хрущов не тільки не
відповів листом вдові письменника, а і публічно висміяв її. Отримавши листа,
він наступного дня зробив заяву з трибуни: «Вчора тут мені листа передали, щоб
я взяв під свій захист памʼятку культури… Мені «забороняють» рубати карпатський
ліс і посилають в тайгу! Будувати мені треба, як це я в тайгу маю добиратися?»
І порвав листа на дрібні клапті, додавши: «Ось вам відповідь!»…
*Матеріал опубліковано на основі даних нашого
фондового матеріалу
Іванна
СТЕФʼЮК (ОЛЕЩУК) – наукова співробітниця Снятинського
літературно-меморіального музею Марка Черемшини, кандидатка філологічних наук,
докторка філософії у галузі філології, письменниця
Коментарі
Дописати коментар