НАТАЛЯ СЕМАНЮК І МИКИТА ХРУЩОВ: ІСТОРІЯ ОДНОГО ЛИСТА

 


Захист рідної мови та культури, галицькі мистецькі салони, народна медицина, санаторійна справа, філологія та музейництво – палітра інтересів снятинчанки Наталії Семанюк, дружини письменника Марка Черемшини, вражає. Але мова в цьому матеріалі не стільки про її інтереси, скільки про біографічні факти, які говорять самі за себе.

 Одна з тих тем, що турбували її як авторку публіцистичних статей – природоохоронна діяльність та проблема неконтрольованої вирубки лісів. Приїжджаючи у статусі невістки у косівські Кобаки, мандруючи Верховинщиною (Криворівня, Буркут), маючи власний санаторій у Ворохті, Наталя мала змогу наочно побачити, як ліси лисіють на очах, і вона шукала способу це зупинити.


 Але що вона могла? Так, у мистецьких та філологічних колах Наталя Семанюк, або ж пані Черемшинова, була добре знана – свідченням цьому є обширне листування з Юрієм Назаренком, Павлом Тичиною, Олесем Гончарем, Іваном Чендеєм, Андрієм Тобілевичем, Андрієм Музичкою та багатьма іншими іменитими діячами науки і культури. Але в лісовій промисловості Наталія жодних важелів впливу не мала. А стояти осторонь не хотілося. Тоді вона відважується на сміливий і наївний вчинок – пише емоційного листа до Микити Хрущова (1958) і сподівається, що аж влада зможе вплинути на хижацьку експлуатацію Карпат.

 Філія «Гуцульщина» Науково-дослідного інституту українознавства МОН України у 2002 році направила нашому музеєві копію цього листа та копію праці В.Борейка «История охраны природы Украины (век ХХ – 1980 г.), у якій процитовано не тільки сам лист, а і описана його подальша доля. Настільки промовиста, що коментувати її немає потреби. Нижче подаємо цитату з вищенаведеної праці в українському дослівному перекладі (фрагмент):

 «Я, дружина покійного письменника-класика Марка Черемшини, який всю творчість присвятив високоталановитому населенню Гуцульщини, часто буваю в Карпатах […]. Упродовж сотень століть звичайно рубають ліс взимку. А за останні роки чомусь рубають і влітку. При літній вирубці зноситься шар плодоносної землі, оголюючи скелю». Далі Наталія Василівна наводить статистичні дані, зафіксовані нею особисто, скільки в лісі покинутої вирубаної деревини, що не піддається сплаву, скільки місцеві колгоспи вирубують без дозволів, і скільки в грошовому еквіваленті втрачають Карпати від бездумного неконтрольованого вирубування.

«Народ скаже велике «дякую» нашій партії і владі СРСР, якщо буде вжито заходів щодо збереження лісів, зокрема – в наших прекрасних Карпатах».

Письменник Роман Чумак згадує: М.Хрущов не тільки не відповів листом вдові письменника, а і публічно висміяв її. Отримавши листа, він наступного дня зробив заяву з трибуни: «Вчора тут мені листа передали, щоб я взяв під свій захист памʼятку культури… Мені «забороняють» рубати карпатський ліс і посилають в тайгу! Будувати мені треба, як це я в тайгу маю добиратися?» І порвав листа на дрібні клапті, додавши: «Ось вам відповідь!»…

 

*Матеріал опубліковано на основі даних нашого фондового матеріалу

Іванна СТЕФʼЮК (ОЛЕЩУК) – наукова співробітниця Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини, кандидатка філологічних наук, докторка філософії у галузі філології, письменниця

 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

«СМІЛИВІ ЗАВЖДИ МАЮТЬ ЩАСТЯ»….

«БАБА ФЕДИХА» І ЇЇ СВІТОШНІ СВІТИ

"ТИ ПРИДИВИСЯ, МАРІЙКО": РОЗДУМИ У РОМАНТИЧНІЙ ТОНАЛЬНОСТІ