Музей Марка Черемшини

  Троє дітей подружжя   Юрія та Анни Семанюків   прийшли у цей світ в одній хаті,   проте по життю пішли цілком різними дорогами. Іван Семанюк , народжений у липні 1874 року, - найстарша дитина у родині. Саме йому, одному з небагатьох його ровесників-односельчан, вдалося здобути небувалий на той час успіх: отримати   європейську вищу освіту. Він був улюбленцем батьків, і його молодші брат і сестра багато в чому відчували це. По суті, саме у Іванові батько Юрій бачив власне продовження (хлопчина такий же чутливий до цього світу, делікатну душу має, так само тягнеться до книги). Батько вирішує всі сили зосередити на тому, щоби Іван отримав освіту, він стає для сина не тільки наставником, а і одним з вчителів – даючи по одній читати книги зі своєї бібліотеки, він має надію на те, що син зможе досягти успіху. Так і сталося. Іванові Семанюкові судилося вивчитися на правника, стати відомим письменником, одружитися зі снятинською вродливицею Наталією Карп’юк. Іван пр...

  Добре відомий нам класик української літератури Іван Франко крім того, що був до геніальності працьовитим письменником і науковцем – добре знався на рибальстві. Про це згадує його син Тарас Франко. У статті-спомині про батька «Іван Франко і спорт» йдеться про те, що Іван Якович захоплювався родинним рибальством, навчив цьому і своїх дітей, а ще був добрим роверистом-колесником і туристом.   Далі цитуємо: «В родині Франків з діда-прадіда був великий нахил до мисливства і риболовлі. Онофер, рідний брат Івана, що помер іще перед війною, був пристрасним ловцем і залюбки полював на диків, серни та іншого звіря, що виплоджувався по великих лісах коло Нагуєвич, особливо в Радичевім. На лови ходив сам, рідше зі старшим братом Михайлом (властиво Захарією). Зате всі три брати дуже радо ходили ловити рибу, до чого найбільший хист мав Іван. Ловили переважно волоком або саком , які самі собі виплітали. Рідше закладали вятір на ніч. Іван Франко до старости лишився завзя...

  Незабаром святкуємо 30 річницю Незалежності України. А минулого року побачив світ фотоальбом під назвою «Дивись. Згадуй. Відчувай», який упорядкувала Марта Мольфар – українська дикторка, радіоведуча та авторка програм, членкиня Спілки журналістів (Київ) та Спілки дикторів (Київ), медіа-тренерка, сценаристка.   У цьому виданні, а точніше у фото розміщених в ньому, як раз і вміщено весь життєпис незалежності нашої держави. Ці світлини ще цінні й тим, що здебільшого їх авторці надсилали самі ж українці. І тому на цих фото правдиве життя нації, без розбавлених кольорів. Життя, яким українці жили з 1997 по 2000 роки.   Сама Марта Мольфар розповідає про створення альбому наступне: «Ми збирали цю книгу-альбом під час жорсткого карантину через COVID-19. Сидячи навесні 2020 в ізоляції по домівках, ми спілкувалися один із одним переважно за допомогою мобільного зв’язку та інтернету. І багато хто з нас замислювався, яким буде світ після пандемії. Чи зміниться він, І як...

  Вона в Снятині легендарна. Багато хто пригадує особисто, ще хтось знає з переказів, відома ця жінка і поза Снятином. Наталія Семанюк, дружина адвоката та письменника Івана Семанюка (Марка Черемшини). Вродлива, з морем енергії і надзвичайно волелюбна. Наталія Семанюк (в дівоцтві - Карп`юк) - вчителька, просвітянка, громадська діячка. Смілива, творча і .. відчайдушна.    Марко Черемшина захопився цією жінкою і тим, що вона відрізнялася з гурту, він казав: "Одружуюся з найкращою панною на всю Галичину". З тих же причин згодом Іван-Марко її ревнував і навіть не хотів надовго з дому відпускати, а вона, звісно, сердилася.   Вілла, яку Семанюк купив уже у шлюбі, пульсувала культурним і громадським життям, тут подружжя влаштовувало мистецькі салони, вечори, наукові читання, а ще тут писалася історія. Адже робочий кабінет пана Семанюка використовувався як канцелярія, і тут готувалися як суспільно важливі відчити та промови, так і рятувалися долі тих, хто обстоює нац...

  Загальна інформація про музей: Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини створено у будинку письменника 1949 року. З 2021 року музей перебуває у комунальній власності Снятинської   міської ради. Колектив: Петро КІРЄЄВ – директор музею. Іванна СТЕФʼЮК – кандидат філологічних наук, письменниця, старша наукова співробітниця Людмила ПОГЛЯД – доглядач фондів   1.      ПРОЕКТНА РОБОТА:   -          Розроблено каркас для брендбокса «Снятин» : наліпки, блокноти, ручки, кліше для стаканчиків і випічки. -          Розроблено два   варіанти на грантові програми « House of Europe », «Єврорегіон Карпати-Україна» - « LABORATORIUM » та «АРТ-підземелля» -          Розроблено опис та технічні паспорти маршрутів «Архітектурний променад», «Сім чудес Снятинщини» , в перспективі ще три.   2. ...