Музей Марка Черемшини

  (відгук на книжку Іванни Стеф’юк «Про вас»)   «…А ще уже сумнівається. Сумнівається, що правда те, що казали у хедері, ніби людина – то наймудріше створіння Боже, розумніше від звіра. Звір не вбиває собі подібних ні з азарту, ні з помсти, ні з заздрості. Лише з голоду чи страху. А людина… виглядає на те, що людина – це той вічно голодний звір, який ніколи не насититься… Бейла багато мовчить тепер. Бо у неї серце – то тугий кутський горіх…» Іванна Стеф’юк. Про вас (образки) / Іванна Стеф’юк. – Брустури: Дискурс, 2022. – 160 с. Коли читаю образки пані Іванни, чомусь у спогадах, на асоціативному рівні, виринають слова моєї мами, які колись запам’яталися мені, малій, на все життя: «Людина – це найжорстокіший звір. Запам’ятай це, доню…» І від 2014 року я повірила в ці слова…   Настільки лаконічного, але концентрованого письма прозаїків-сучасників мені ще не доводилося читати. Пані Іванна в одній сторінці друкованого тексту може передати цілу людську долю, історію...

За формулюванням Василя Стефаника, з душі Івана Семанюка (Марка Черемшини) «виходило два коридори» – його громадська та літературно-лірична іпостасі, які не перетиналися.     Проте у руслі трактування означеної нами теми – «Українська національна ідея у творчості Марка Черемшини» – простежується виразний взаємозв`язок із громадсько-політичним осердям світогляду Івана Семанюка, доктора права, адвоката та громадського діяча. Адже значною мірою його власні бачення націєтворення лягли в основу змалювання образу державного лідера. Вплив війни на суспільну свідомість розкривається у кількох площинах, одна з них – переоцінка раніше усталених принципів. Саме під смертоносною загрозою війни гостріше постає питання патріотизму і цінування рідної країни. У другому періоді творчості Марка Черемшини (воєнні роки та раннє післявоєння) чи не вперше зображене національне питання, хоч і не прописане на рівні всього сюжету конкретних творів. Війна консолідує патріотичні почуття людини і ...

  Фотографія як спосіб зупинити час - зараз це буденна частина нашого життя, колись же – чудо техніки і багатогодинний процес. Мабуть, багато кого здивує, що перші фотозйомки тривали до 8-ми годин,не прийнято було усміхатися на салонних фото, а ще фото на паспорт були куди цікавішими, ніж зараз – ви до такої знимки могли стати з родичем, з гітарою чи з газетою в руках. Якщо би жили на межі ХІХ і ХХ століття. Титульне фото -                                                                                                         з архіву Олександра Рамазанова  Прототипом сучасного фотоапарата є камеру-обскура (темне приміщення з єдиним отвором). Винахід фотографії датують за хронологічними даними першої відомої збереж...